По-перше, хочеться привітати колег-журналістів радіостанції Джем FM з подоланням 5-річного бар’єру існування! Ми прекрасно розуміємо, як це непросто бути «білою вороною» у попсово-шансоновому оточенні. По-друге, подякувати за організацію чудового концерту - найкращого подарунку собі й усім поціновувачам справжньої музики. Ну і по-третє, невеличка порція вражень від шоу…
 |
Святкування розпочали своїм виступом Би-2, вони з перших акордів запалили натовп під сценою своєю «Музою». Далі найяскравішими штуками від Шури і Льови сотоваріщі були: приспів-заклик «Танцуй, дурочка, танцуй!» (слухняні глядачки рухалися жваво)), «Реки любви» (всі дивилися кіно про говірливих мужчин), «Серебро» (дуже душевно, співав весь зал), «Мой рок-н-ролл» (прекрасно, з флейтою і 2-тисячним хором). Остання зовсім несподівано перетворилася на «Смайл, мазафака смайл», далі Льова представив усіх музикантів (о, і колишній флейтист Спліна тут!), а також привітав Шуру, у якого напередодні народилася донька (Вітаємо!!!). Потім ніби кода, аж тут: «Большие городА!..Полковнику никтооо не пишет..» Музиканти дали глядачам те, що треба на концерті такого типу – перевірені часом пісні-бойовики,- честь їм і хвала за такий початок!
 |
Другими виступали пітерські меланхоліки Сплін. Вони одразу ж почали «гнути свою лінію» і не порадували прихильників старими добрими хітами. Натомість Васільєв&Co підготували дуже цікаву програму, складену з відносно свіжих композицій. Глядачів спонукали правильно працювати легенями – «Дыши легко», медитувати з мантрою «Больше никакого рок-н-ролла», замріяно видихнути і вибухнути оплесками після «Я люблю не нуждаясь в ответном чувстве…», закохано волати: «Скажи, что я ее люблю». Мій змучений нарзаном мозок розірвала просто скажена річ «Корабль ждет!», яку фронтмен Сплінів присвятив україно-російським відносинам. «Вниз головой» - і все, рівно 45 хвилин виступали найхандровитіші і від того, мабуть, найдушевніші гості того вечора.
 |
Воплі Відоплясова одразу змусили публіку забути про меланхолію. Ось вона, квінтесенція української душі, ось вони, герої твої, Україно! Почали з «Кармен»,- пульсуючий речитатив на старті і божевільне «уга-на-най-на-на-на-на» під баян наприкінці композиції. Далі заволали мелодійну «Є-є-є», потім «Розпрягайте, хлопці, коней» у чудернацькому аранжуванні, яке б напевне сподобалося Тарантіно)). Дуже рідко ВВ презентують нові пісні((, частіше витягають із загашників ранні шедеври і переспівують – так, що вони стають хітами і народжуються вдруге. «Чіо-Чіо-сан» - яскравий приклад такої реінкарнації – глядачі сприйняли «на ура». «Пачка цигарок» - взагалі подвійний удар: і Цоєфани кайфують, і Скрипкомани задоволені. Олег Юрійович, досвідчений діджей, поетично керував справжньою дискотекою на величезному танцполі, співав народні пісні і власні, які теж вже можна вважати народними: «Горіла сосна», «День народження», «Були на селі», «Весна». ВВ – найкращий український рок-гурт, безсумнівно!
 |
Українська публіка з величезним нетерпінням чекала на виступ легендарних Троллів, тому шквал оплесків, з появою Іллі Лагутенка на сцені, виплеснувся 5-метровою хвилею. Справжні моряки, наразі, саме такий стиль притаманний команді, вистояли перед шаленою ейфорією публіки, зарядженої попередніми титанами, й повели крізь куточки та простори своєї творчості. Курс був встановлений на «Редкие Земли», новий альбом, що позиціонується як збірка рідкісних пісень, давно і в різний час написаних, але тільки зараз виданих. Не обійшлося без згадки найперших ластівок, що принесли визнання - «Утекай», «Владивосток 2000» - зал співав самостійно, залишаючи Лагутенку час носитися зі швидкістю вітру вздовж сцени. Пісня «Смог», що вийшла в світ саме під час жорстких політичних баталій, гостро дисонувала з піснею «С Новым Годом, Крошка!», під яку влаштовуються стрип-танці на приватних вечірках. Тож музичний шлях виступу Троллів був настільки ж різноманітним та непередбачуваним, як і наше життя загалом. Завжди гостросоціальний та, на противагу цьому, лірично-еротичний гурт «Мумій Тролль» незмінно працює, випускає нові альбоми й планує цікаві проекти. Ця могутня команда робить все із задоволенням, з душею, і це неможливо не помітити під час виступу. Під час пісні «По любви» мікрофонні стійки були просто подаровані залові, задля гучнішого ефекту хорового співу, та суворі охоронці не дозволили руйнації майна, повернувши їх на сцену. Святкування першої п΄ятирічки перевалило за північ, народ почав розходитись з надією встигнути на останній потяг, ті ж, хто лишився, отримували зі сцени останні краплі вселенського позитиву та заряду енергій...
Ще на початку концерту ведучий визначив період існування радіостанції: «5 років в обороні». Тож, дорогий Джем, ще раз з Днем народження тебе і не забувай про найкращий спосіб оборонятися (див. заголовок))!
