Музичний Львів для мене напряму асоціюється із фольк-бендом Бурдон. І не дивно, адже жодне святкування, жодний львівський фестиваль не обходиться без цього диво-гурту. Ритми, що створюються музикантами закручують у вихорі української, румунської і, подекуди, угорської мелодики. Кружляючи у танку, ти  піднімаєшся на найвищі карпатські масиви, і поволі спускаєшся у долини, де крізь гуркіт річок чується чарівне жіноче акапелло.

Цьогорічне святкування Пасхи у Львові було відмічене двома виступами колективу. Почалося все із Шевченківського гаю (музей народної архітектури і побуту, простіше кажучи, львівське Пирогово), де традиційно на святкування збирається левова частка міста. Забави для дітей і дорослих, невеличкий ярмарок та концерт.  Бурдон ушкварив на повну – мерехтіли кольорами вишиванки у колі-танку, а хлопці зважились і відтворили каскадерський трюк, побудувавши піраміду. Народ розгулявся на повну, тож, коли відзвучала остання пісня на біс, й на зміну запальній музиці Бурдону почувся затяжний хоровий спів, людей попід сценою значно поменшало.

Чому не навпаки, запитаєте ви, адже, за розкладом, фольк-гурт Čači Vorba (Caci Vorba) спочатку грає у Києві, потім відвідує східну Україну, а потім через Вінницю прямує до Львова? Все геніальне – просто! Гурт є польсько-українським (барабанщик Любомир Іщук зі Львова), грає, насамперед, балканську та циганську музику, тому джемсейшн опісля Нового року з львівськими гуртами Бурдон та Люди Добрі у самому серці – місті Лева, цілком відповідає стилю команди та широчезній, об'єднуючий силі живої музики.