У стольному граді Києві 14 листопада зібралися бувалі хлопці та дівчата старі добрі часи згадати і героям своєї юності шану віддати. І легенди пригадати, і подвиги ратні, і смаки музичні.

Насправді, слухати байки колишніх "мальчіків-нєформальчіків" і їх бойових подруг не менш цікаво, ніж акторські оповідки. Тепер ці колись бунтівні підлітки, що тепер вже зізріли і грають власну музику у своє задоволення та на радість оточуючим, згадували те, чим фанатіли та чим жили у свої далекі 14-15-16.

На концерті зустрілося багато давніх добрих знайомих. Недарма на афішці було зазначено, що концерт ідеально підійде тим, хто бажає "просто добре провести час під давно знайому музику". Маю віддати належне музикантам та присутнім: особисто мені було комфортно і затишно, та що там казати... було справді душевно. Будь-які кавери на те, що з дитинства улюблене, завжди не лише якісніше виконані, але й зворушливіші, так би мовити:). М'язи обличчя так і розпливалися у мимовільній посмішці Чеширського кота.

Коротко загалом про захід: помірна кількість людей, без тісняви. Аудиторія вдячна та "в темі". Гурти, що перегравали рок-класику - серйозний андеграунд української сцени. Hot Pants - веселі та запальні, мені однозначно нагадують біт-покоління музикантів своїм змішанням року-кантрі-джазу-ще чогось. Результат - м'яка музика lo-fi. Виступаючи вживу, віддають публіці частинку душі. Щирі та добрі хлопці з гарними посмішками грали пісні Rainbow, The Doors...(тут має бути моє сором’язливе "упс", тому що авторство не усіх виконаних композицій вдалося достовірно встановити).

Старий добрий hard&heavy "лабали" (воістину влучне слово) гурти Rising та Blacksmith. Хеві - їх спеціалізація, хоча вокал у них жіночий. Така собі феміністична маніфестація у важкому металі:). Мене особисто змусила радісно плескати у долоні "Wish You Were Here" Pink Floyd, яку чомусь не сподівалася почути.

А ще було розказано багато-пребагато історій типу: "Пам'ятаю, коли поїхали ми з другом на машині до..." та "А от на тому фестивалі..."

Одним словом, гарна душевна зустріч. Вечір і справді проведений з користю та для душі.

Додам лише одне –міні-інтерв'ю з організатором заходу та вокалісткою-басисткою:) гурту Rising - ELPY.

Шура: Расскажи, пожалуйста, о своих впечатлениях от концерта.

ELPY: Я очень довольна и посещаемостью, и тем, как отработали команды, и атмосферой! Пользуясь случаем, хочется поблагодарить ребят из Blacksmith и Hot Pants за то, что выступили в этот вечер и зарядили народ хорошим настроением. Если говорить конкретно о моей команде - Rising - мы пережили тринадцатый по счету концерт текущим составом (кто следит за ходом развития событий, тот знает, что в феврале мы сменили гитариста), число 13 немножко дало свое, но в целом, все замечательно, и я думаю, что эта кавер-вечеринка в Прайме не последняя, которую я делаю как организатор, я уже всерьез подумываю о целой серии подобных концертов, на которых будут звучать старые-добрые-любимые песни, не привязанные к какой-либо дате, группе или событию:).

Шура: А прозвучала ли какая-нибудь самая любимая песня, из детства-юности знакомая?

ELPY: Hot Pants порадовали песней Deep Purple – "Black Night", я помню ее еще с тех далеких лет, когда название Deep Purple мне ни о чем не говорило:), ну, и их же исполнение Queen – "We Will Rock You". В детстве и юности мои познания в роке ограничивались лишь несколькими именами и группами:).