Чому не навпаки, запитаєте ви, адже, за розкладом, фольк-гурт Čači Vorba (Caci Vorba) спочатку грає у Києві, потім відвідує східну Україну, а потім через Вінницю прямує до Львова? Все геніальне – просто! Гурт є польсько-українським (барабанщик Любомир Іщук зі Львова), грає, насамперед, балканську та циганську музику, тому джемсейшн опісля Нового року з львівськими гуртами Бурдон та Люди Добрі у самому серці – місті Лева, цілком відповідає стилю команди та широчезній, об'єднуючий силі живої музики.

Одразу ж, як водиться, про назву: Čači Vorba (вимовляється як Чачі Ворба) в перекладі означає «щира мова». Особливістю всіх фольк-гуртів є поєднання музичних стилів, але Čači Vorba пішли ще далі, змішавши «čači» - циганське слово із «vorba» - слово румунського походження. Тож мішанина стилів циганської та балканської музики із мотивами Центральної, Північно-Східної Європи, значним впливом Карпат і, звісно, джазу – визначають напрям гурту. Та не заморочуйтесь, гарна, подекуди, навіть, близька музика, яка викликає асоціації з чудесною невідомою країною, насправді несе у собі надбання багатьох поколінь різних куточків Європи.

І ось такий Carpathian and Balkan gypsy fusion увірвався до «залютувалого» Києва, зігрівши всіх бажаючих, ніби теплом від багаття - красою своєї музики. На вогник у «Бочку на Воровського» («Авеню») завітали  знані київські бешкетники-балканісти гурт Топоркестра, та Любомир Васильєв власною персоною. Не можу сказати, що Бочка була забита по вінця відпочиваючими, але вибух все-таки відбувся. Буквально на останніх піснях народ почав не просто похитувати кінцівочками та головами в такт музиці, а справді танцювати, також випробовуючи різні стилі: від канкану до ірландських танців.

Оплески та виклики на біс, ще пісня, ще на біс! Ще раз та ще багато раз! Хто не танцював, то просто із роззявленими ротами спостерігаd за майстерністю музикантів, гурт Топоркестра так і чекали на джемсейшн, наготувавши інструменти. Але, на жаль, обмежились однією піснею, спільно виконаною із кларнетистом Дмитром Герасимовим та підтриманою вокалом Сергія Топора.

У плані вільності та невимушеності львівський музично-новорічний джемсейшн від Čači Vorbи можна вважати більш вдалим. Тільки-но закінчили стрічати Новий 2010-й, як накочується друга хвиля святкувань і у клубі-ресторації «Лівий Берег» збираються відпочити й пограти у кайф музиканти. То не був концерт чи то якийсь розпіарений джемсейшн. Вечірка для своїх за дальнім столиком у залі, але щасливчики, що опинилися у той момент і у тому місці, вільно насолоджувалися живою музичною імпровізацією.  І це - найцінніше! Коли ти бачиш, як народжується ідея зіграти той чи інший мотив, як вона підтримується, доповнюється, розкручується до кульмінації й поволі перетікає у наступну мелодію, зовсім протилежну попередній. Коли відчуваєш, яке задоволення отримують від того самі виконавці, мимоволі стаєш свідком не просто обміном досвіду, а надиханням один одного.

У той вечір Марія Натансон ледь ледь співала, наперекір своєму дивному, потужному вокалу. Проте звільнити ресторацію все одно попросили, адже було вже за дванадцяту, а час пролетів із блискавичною швидкістю. Та святкування на тому не закінчились…!!! Але то вже інша історія…

У будь-якому  випадку гурт Čači Vorba асоціюється із музичною несподіванкою, чудесною мрією, подекуди запальною, подекуди ліричною, яка відкриває куточки волелюбного циганського світу, шаленої балканської екзотики та запальної сили Карпат.

Мрія завжди стає реальністю! І за сприянням Польського інституту у Києві прозвучав аутентичний JOC'N'ROLL, так назвали власний стиль виконавці,  за йменням одного із своїх творів. "Joc"  з румунської означає танець, тож танцюйте, мої милі, танцюйте!

фотогалерея